КОЗАЦЬКА ПЕДАГОГІКА ЯК ОСНОВА ГРОМАДСЬКО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Відтоді, як наша держава обрала шлях самостійного розвитку, і тепер, коли є посягання іншої держави на нашу незалежність, перед вітчизняною системою освіти постало завдання надзвичайної ваги: домогтися того, щоб учні зростали не лише здоровими і освіченими людьми, але й свідомими, творчими особистостями і справжніми патріотами України.

Формування особистості нового типу – національно свідомої, вільної, ініціативної – можливе лише за умови цілеспрямованого й систематичного виховання молоді на основі української культури, мови, національно-патріотичних традицій.

Громадянсько-патріотичне виховання – основа, на якій ґрунтується суспільство держави. Стати громадянином, тобто свідомим членом суспільства, відданим сином Вітчизни, дуже непросто. Суть громадянськості – у вмінні й необхідності жити інтересами рідного народу, власної держави. Таким чином, виховувати в молодій людині громадянина – це означає навчати її жити заради Батьківщини, бути здатним в будь-яку мить стати на її захист.

В умовах розвитку будь-якого суспільства – і українське не є винятком – актуалізується потреба в суспільній ідеї, яка б об’єднала увесь народ і на засадах якої виховувалося б молоде покоління. Громадська думка у таких випадках часто звертається до історії, небезпідставно шукаючи у минулому ґрунт для порозуміння та суспільної згоди.

В українській історії є явище, до якого позитивно ставиться усе населення, в усіх регіонах України, усі політичні сили. Це – Українське козацтво. У найтяжчі часи лихоліть і занепаду української державності народ плекав надію на національне визволення та пов'язував свої сподівання з українським козацтвом. Починаючи з ХVІІ-го століття й донині наше суспільство зберігало в собі державотворчі національні козацькі традиції, які стали одними з найважливіших чинників здобуття державної незалежності України у 1991 році. Відтак Україна фактом свого виникнення та існування була і є козацькою державою.

В силу своєї універсальності козацька ідея може служити потужним чинником національної консолідації та засобом відродження козацьких, а, значить, власне українських національних традицій, на яких потрібно виховувати молоде українське покоління.

Українське козацтво має велику місію: воно повинно внести в українське суспільство відчуття єдиної родини, відчуття причетності кожного громадянина, і молодого – перш за все, гордості за свою державу з її багатою і цікавою історією, самобутніми національними традиціями, звичаями, художньою культурою.

Важливу роль у справі відродження історичної пам'яті українців відіграв Указ Президента України від 4-го січня 1995-го року «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва», який постановляє схвалити напрями діяльності Українського козацтва, спрямовані на відродження історичних, патріотичних та культурних традицій Українського козацтва.

Не менш важливими для відродження і розвитку козацького руху є також Указ Президента України від 7-го серпня 1999-го року «Про день Українського козацтва», який тепер святкується кожного року 14-го жовтня у день свята Покрови Пресвятої Богородиці, та Указ Президента України від 4-го червня 2005-го року «Про Раду Українського козацтва», які є дуже важливими для реалізації потенціалу козацької ідеї, для консолідації українського суспільства, залучення козацьких громадських організацій до охорони культурної спадщини, фізкультурно-спортивної роботи, національно-патріотичного виховання молоді в Україні.

Запорозька Січ. Козаччина. Легендарне минуле українського народу, його святиня: синонім свободи, людської національної гідності, талановитості. Великої слави у ХVІ – ХVІІІ ст. здобули запорозькі козаки своєю боротьбою проти чисельних ворогів України. Слава про подвиги січовиків у боротьбі проти шляхетської Польщі, Криму, Туреччини поширилася по всій Західній Європі. Допомоги з боку Січі шукали уряди багатьох західноєвропейських держав. Багато православних невільників завдячували волею сміливим козацьким походам.

Виховання лицаря – патріота, захисника Вітчизни – складний процес, спрямований на досягнення учнями вершин духовної та фізичної досконалості. Він неможливий без усвідомлення славетних набутків української народної педагогіки та військового вишколу на зразок того, що впроваджувався на Запорозькій Січі.

Багатовіковий визвольний козацький рух покликав до життя унікальне явище не лише східнослов’янської, а й світової культури – козацьку педагогіку. Вона найтісніше пов’язана з матеріальною і духовною сферами, творцями яких було українське козацтво.

Козацька педагогіка – це частина народної педагогіки у вершинному її вияві, яка формувала в підростаючих поколіннях українців синівську вірність рідній землі. Це народна виховна мудрість, що своєю головною метою ставила формування в сім’ї, школі і громадському житті козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською свідомістю і самосвідомістю.

Створена козаками педагогіка ввібрала в себе ідейно-моральний, емоційно-естетичний, психолого-педагогічний зміст богатирської епохи в житті наших пращурів.

Зміст, ідейно-моральний і емоційно-естетичний потенціал козацької виховної мудрості втілюють у собі національну психологію, характер, світогляд, правосвідомість, мораль та інші компоненти національної свідомості, духовності народу.

Українська козацька система виховання – глибоко самобутнє явище, аналогів якій не було в усьому світі. Вона мала кілька ступенів:

  • дошкільне родинне виховання, яке утверджувало високий статус батька та матері;
  • родинно-шкільне, спрямоване на одержання систематичного фізичного, психофізичного, морального, естетичного і трудового загартування, національно-патріотичної підготовки, спортивно-військового вишколу.

Відомий історик О.М.Апанович твердить, що після козацької Ради 1776 року і до кінця існування Запорозької Січі «в межах Вольностей Війська Запорозького нараховували 44 церкви, 2 скити…у 53 поселеннях та урочищах». Характерно, що при «кожному з цих поселень існували козацькі школи». Історик І.Ф.Павловський у праці «Походження школи в старій Малоросії і причини їх знищення» зазначав, що в 1740-1746 роках у семи полках Лівобережної України, де було 35 міст і містечок, 998 сіл і слобод, діяло 886 шкіл. Знаменний історичний факт: на землях Вольностей Війська Запорозького церкви, школи і шпиталі існували майже в кожному населеному пункті і виникали одночасно з їхнім заснуванням. Ці факти свідчать про активну підтримку з боку Української держави, її управлінських структур, козацької старшини, діяльності козацьких шкіл, і про їхній високий статус у тогочасному суспільстві.

Козацькою педагогікою послуговувалися не лише в родинному вихованні і навчально-виховних закладах. Її принципи, ідеї впливали на формування громадської думки, характеру всього народу. В цьому зв’язку можна говорити про соціальну козацьку педагогіку: формування особистості здійснювалося під впливом багатьох соціальних факторів (культурних, економічних, етнографічних, моральних, естетичних тощо).

Досвід декількох століть, впродовж яких виховний процес у Україні послуговувався саме засадами козацької педагогіки, дуже зацікавив педагогічний колектив Дніпродзержинського професійного ліцею. Сталося це більше ніж 10 років тому внаслідок пропозиції директора нашого навчального закладу Школяра Віктора Павловича спробувати відзначити свято Покрова пресвятої Богородиці, спираючись на традиції запорозького козацтва.

Детальне вивчення засад козацької педагогіки в тій її частині, яка стосується громадянсько-патріотичного виховання молоді вікової категорії, що відповідає віку наших учнів, привернуло нашу пильну увагу до такого соціального явища в козацькому суспільстві, як майбутні козаки – джури.

Пріоритетним принципом виховання джур на військово-козацьких традиціях є внутрішнє прийняття юнаками якостей українського козака як особистісних цінностей. Введення цього принципу обумовлюється необхідністю забезпечення розвитку національної свідомості та самосвідомості особистості юного громадянина України. Шлях реалізації цього принципу – створення педагогами ситуацій емоційного переживання найкращих якостей українського козака. Це й стало відправною точкою створення та функціонування на базі ДПЛ Водянського куреня.

Схема 1. Шляхи впровадження козацької педагогіки в навчально-виховний процес КПЛ

Створення Водянського куреня

Поширення знань серед учнів про козацький національно-визвольний рух

Краєзнавчі експедиції та екологічні акції

Пізнання і впровадження традицій козаків

Пізнання та відродження культурних та естетичних традицій козацтва

Поширення і практичне відродження військово-спортивного мистецтва

Відродження основ козацької демократії через організацію та діяльність учнівського самоврядування